Мрія знову несе –
між мелодій і слів.
Ні про що і про все
ти мені розповів.
Між мелодій і слів –
всюди наша любов!
Розказав – загубив,
промовчавши – знайшов.
Промовчавши – знайшов.
Промовчавши – знайшов!
Приспів:
Хай знов і знов
наше протистояння
призве любов,
ніби спершу – востаннє!
Люблю – й боюсь,
і не боюся!
По правді б’юсь,
і не по правді б’юся!
За всю любов,
за святе надкохання –
протистояння в нас.
Протистояння!!!
Протистояння…
Ти тривожиш дощем
таїну моїх мрій.
Я не скорена ще,
але ти зрозумій:
що в раптових листах
не чорнила, а кров –
бо в відпущених днях
зволікаєш любов!
Зволікаєш любов…
Зволікаєш любов.
Приспів.
А любов скрізь-поскрізь
хоче зустрічі знов,
мріє вмерти від сліз
від промов до відмов!..
Твоє рідне лице –
уві сні ночі й дні!
Ні про що і про все
глибині́й у мені!
Глибиній у мені!!
Глибиній у мені!!
Приспів.
