Далеко по той бік добра і зла,
на пагорбі, засіяному сонцем,
гуляла ти, а яблуня цвіла
й легкий серпанок плив то тій сторонці.
Казали всі: даремно йти туди,
бо то ж не рай, а марево та й годі.
Але бажання раяло: піди
і знову все віддай дівочій вроді.
Приспів 1:
Рубінове яблуко
ти мені обіцяла.
Рубінове яблуко
вже достигло і впало.
До тебе я здалеку
прилетів аж над осінь.
З рубіновим яблуком
нам ще солодко й досі.
Ти уривала ніч – я довжив дні,
щоб у коханні довше бути разом.
Твій райський сад сподобався мені.
Але чогось не вистачало часом.
Приспів 2.
Рубінове яблуко
ти мені обіцяла.
Рубінове яблуко
стало серцем і впало.
До тебе я здалеку
прилетів аж над осінь.
З рубіновим яблуком
нам ще солодко й досі?
– А яблуко рубінове – то гріх, –
призналась ти, і зникла загадково.
І я його знайшов, та вже не зміг
своє життя переробити знову.
Приспіви 1, 2.
