Сам себе брешу (брехня маленька)…
На покотті слів тривала лжа
реєструє вдалі побрехеньки
од тупа́ до гострія́ ножа!
Я поет, я маю право в злості,
відгорнувши чресла поколінь –
подивіться: ви – сучасні гості
ваших, саме ваших, предкотлінь!
- Наступний вірш → Сергій Губерначук – Час одяг міняти й манери
- Попередній вірш → Сергій Губерначук – Люди псуються
(Оцінок ще немає)