Сію дні крізь сито –
аж трясуться груди.
Ніде правди діти –
буде час мій, буде.
Виросте на дріжджах
вимішане тісто,
й пиріжечка ді́ждем,
й за столом нетісно.
І ріку молочну,
й береги кисільні
подолаєм точно,
бо ми люди сильні.
- Наступний вірш → Сергій Губерначук – У духовному спостереженні
- Попередній вірш → Сергій Губерначук – Згага
(Оцінок ще немає)