Приспів:
Сни твої розвіються.
Сни твої забудуться.
Аж ніяк не втіляться.
Підуть і заблудяться!
Руки простягалися.
Ноги не верталися.
Очі здогадалися.
Не було – а сталося!
Сталося, що малося,
що насправді снилося,
на яву збувалося,
в очі ж не дивилося.
Може, ти осмілишся,
поки в цьому горі я:
наді мною схилишся,
й трапиться історія!
Вечір мій прові́даєш.
Вибач, рани точаться.
Більше не завидуєш?
Дай води – та́к хочеться!
Слів мені – по за́в’язку.
Сліз – по вінця ві́нцеві.
Снів – по яв без за́́хистку
й очі твої сфінксові!
Приспів.
