Спи, моя радосте, цить –
бо й простирадло вже спить.
По́душки більш не вищать.
Ковдри посохли й блищать.
Навіть заснуло трюмо,
ані дзеленькне воно.
Сплять туалети і душ,
креми, помади і туш.
Дрихне хустинка в кутку;
й туфлі в відрі в смітнику.
Хай без шпильо́к ще посплять –
поки в ремонт відправлять.
Впро́голодь спить гаманець;
і без зубів гребінець.
Ось зупинивсь, позіхнув
й тихо годинник заснув.
А калатав, голосив,
поки я хату трусив!
Потім заснув табурет,
потім – кастет, пістолет…
Сплять за парканом без ніг
трійко коханців твоїх.
Хто навідру́б, хто під ди́х;
ти не тривожся за них.
Я́ тільки, любко, не сплю,
а стережу і люблю.
Спу́нькай, розпу́стонько, цить –
он котик сіренький вже спить.
Тільки не дуже хропи;
спи, моя радосте, спи.
