Значить так!
Не смі́ти мені казати “ні”!
Я не терплю заборон!
Я ваші закони, достойні фіґні,
змету під свій трон!
Я змету і спалю їх,
як бруд у вогні
мойого вивільненого жала!
Хай кричатиме хтось,
хто підпав під цей гнів,
що в мені благородства мало,
що я тиран
або самодур,
що стою на землі без правил!
Але, вибачайте, від ваших тортур
усе моє тіло справа – червона заграва!
а зліва – синя олива!
Я, ставши царем своїх думок,
державцем безмежної сили,
зриваю з мойого законного замку
замо́к
і умиваюсь з милом
після ваших каправих очей
і рук,
заполощених трупним гноєм.
В тятиві є стріла,
і стрілятиме лук
по гнилих і блюзнірських законах!
Ноєм
був цар після потопу.
Хай мокрим спочатку ступали стопи,
але перейшовши болото й розруху,
ноги станцюють на місці, де сухо.
Бо хто на колінах –
не чує ніг!
Закони ж людей –
усередині них.
І якщо я на себе беру багато,
значить так:
лише те, що не зміг не брати!
