Там, за вікном, живе Велика Ніч,
а я сховався тут і помираю.
Мої думки – така маленька річ
у безконечності нічного зорекраю.
Мої думки – така маленька річ…
Я вже не знаю: хто я і нащó?
На що я?.. Щó я? Що себе шукаю?
Усе, що вічне – вічне поки щó?
Чи все, що вічне поки що, буває?
І вже не знаю, хто я і на щó!
Приспів:
Велика Ніч. Велика Ніч.
Я сам з собою знову віч-на-віч.
Я сам з собою знову тет-а-тет.
На всіх один секрет –
Велика Ніч!
Життя – це закодований Псалтир.
Що зміг порозуміти, – те і маю.
Мої думки – маленький поводир:
веде сліпого, а куди не знає.
Мої думки – маленький поводир.
Думки мої… Говорячи, мовчу
і сам з собою у мовчанку граю.
А що було б, якби мене хто чув?
Подумали б, що, справді, я вмираю…
Говорячи, я подумки мовчу…
Приспів.
Я чую стукіт сонних поїздів.
Я чую: дише та, кого немає…
Ця Ніч – вода на дні колодязів,
де я дрімаю…
Приспів.
