Сергій Губерначук – Висота: Вірш

Ми згоріли у полум’ї щастя свого.
Ми, коханням окрилені, йшли на вогонь.
Ми літали над містом, над часом, над снами.
А сьогодні немає нічого між нами…
… немає.

Ти для мене створив небеса золоті.
Ти навчив мене жити на цій висоті.
Твій самотній кораблик внизу пропливає,
бо віднині між нами нічого немає…
… не-ма-є.

Приспів:

Немає рук твоїх, холодних чи жагучих.
Немає вуст твоїх, грайливих чи беззвучних.
Нема тепла в морози злі.
Нема ні сонця, ні землі.
Є тільки сум і самота,
і ця смертельна висота…
і висота!

Була повною квітів, а зараз пуста
ця квартира, ця перша моя висота.
Я в минулому часі замкнуся надовго –
адже більше між нами немає нічого…
… нема-є.

Приспів.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Сергій Губерначук – Висота":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Сергій Губерначук – Висота: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.