Я літала від сну до сну
і малювала у снах весну.
Ти казки́ для мене писав,
тихо мій сон колисав.
Ти дарував золотих жар-птиць,
чарівні́ прикраси від морських цариць.
Я удавала, ніби сплю
й твої казки люблю.
Передприспів:
А любов питала мене,
що з нами буде, коли сон мине?
Чи обірве́ться наш політ
через сотні довгих літ?
Приспів:
Я – не ти! Я – не ти!
Ми – два світи, дві мети!
Я – не ти, я – то я,
але твоя!
Ранковий твій голос чую
в моїм зо́лоті сну.
З рук твоїх лечу я
в розмальовану весну!
Там любов оживає
і твої чудеса.
Тільки-тільки й хочеться, щоб…
казку ти розказав!
Передприспів та приспів.
