Я зрозумів зими нестачу,
коли бажав тобі: “На вдачу!”
на червні впавши у глибінь.
Я знав уже чому тобі
сніги і я́сний холод милі,
чому арханґели – безкрилі,
коли приходять чорні дні.
Відомий біль тепер мені –
і я тужу́ю за минулим,
де спало тіло і не чуло,
як будуть різати його
за зло нове гріха твого!
- Наступний вірш → Сергій Губерначук – Господе, мій Боже, прости цю провину
- Попередній вірш → Сергій Губерначук – У залах тихих дух мигдальний
(Оцінок ще немає)