Сергій Губерначук – Ягуар: Вірш

Я на грішний світ
свій з’явила цвіт,
мов небесна манна впала з хмар.
Ще не знала я,
що у цих краях
жив скажено дикий ягуар.

Приспів:
Червоно-чорно-помара́нчевий
Ягуар!
Ніким не про́вчений, не на́вчений
Ягуар!
Завжди голодний і розлючений
Ягуар!
Моїм коханням був приручений –
Цар!

Цілий день гарчав,
уві сні – мурчав,
а в коханні він з’їдав мене!
І моя любов
через плоть і кров
розливалась золотим вогнем!

Приспів.

Хочеш, вір-не-вір:
ягуар – не звір,
і ніколи ним не був повік.
Він мисливець мій,
охоронець мій,
він мій перший справжній чоловік!

Приспів.

Ягуар!

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Сергій Губерначук – Ягуар":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Сергій Губерначук – Ягуар: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.