Є дві бандури.
Кінь. І жінка.
І лабіринт історії правічний!
Глибокі мури…
А в барвінку
ти спиш, козаче мій зазвичний!
Чекаєш долі золотої,
на ранок випестившись скною.
А де ж був я хвилини тої?
Я був зі мною.
- Наступний вірш → Сергій Губерначук – Чи
- Попередній вірш → Сергій Губерначук – Мріє жадана, ось золото
(Оцінок ще немає)