Йшла вулицями неба
моя любов до тебе,
а ти мене не знав узагалі.
Повзли холодні хмари.
Дерева, мов примари,
блукали серед ночі по землі.
Ти розгубив дороги,
і до мого порогу
тебе спровадив місяць молодий.
Тоді я ще не знала,
навіщо відчиняла,
питаючи: “І звідки ти такий?”
Приспів:
За хмарами, за хмарами
прозорими й безбарвними
ховається любов,
твоя й моя любов.
За хмарами, за хмарами
в сніжки´ з любов’ю грали ми,
щоб чистий сніг пішов,
небесний сніг пішов!
Йде вулицями неба
моя любов до тебе.
Ти уяви, яка далека путь!
Якщо ти ще не знаєш, –
кохаєш чи чекаєш –
не поспішай, бо люди засміють.
Лежать сніги глибокі,
мов хмари гладкобокі,
і мерзне без любові білий світ.
Якщо тобі це треба –
я знаю шлях на небо.
Моє кохання – це завжди́ політ!
Приспів.
