Запали мені вогник!
Я в ньому згорю,
бо маленький, як гномик,
велике впорю.
Упорю – і впорю в ту пору,
коли йтимеш угору і в гору.
Я так хочу, щоб знов ти з’явилась
з цього світла і мною ж умилась.
Воцарилась, як рання зоря,
од печери не чорно, не зря,
не мале́нько, а так достеменно –
сонно ні́чно і свято денно!
- Наступний вірш → Сергій Губерначук – Надіє моя
- Попередній вірш → Сергій Губерначук – Я дивуюся, що вже четвертий рік
(Оцінок ще немає)