Золотко моє заснуло в люлі,
яблучко затиснуло в руці,
долі спочиває шлем з каструлі,
скрізь пасуться коники-стільці.
Бовкає годинник – і зозуля
на́ніч вилітає із гнізда
і рахує в запиналах люлі
іграшки, розкидані по снах.
- Наступний вірш → Іван Коваленко – Колискова
- Попередній вірш → Олександр Будаш – Їж, сину, хліб і не кидай додолу
(1 оцінок, середнє: 5,00 із 5)