За хвилину до того, як випаде дощ,
ти відчуєш, як шкіра вібрує під тиском
ще не випалих крапель, що ляжуть уздовж
твого тіла і враз його стиснуть.
Так легкі голуби, на вулицях кинуті,
відчувають смак їжі за мить до годівлі,
так солдат, що за хвилю повинен загинути,
відчува деформації у власному тілі.
Сміх, що має до мене назавтра прийти,
розпізнаю сьогодні поміж плачу я.
За хвилину до того, як з’явишся ти, —
я тебе передчую.
- Наступний вірш → Сергій Жадан – З пафосом людинолюба
- Попередній вірш → Сергій Жадан – Знайомі поховали сина минулої зими
(1 оцінок, середнє: 5,00 із 5)
Підписатися
0 Коментарі
Найстаріші