Щось у лісі зашуміло –
Сосна з вітром говорила:
“Ой, ти, вітре, ти мій вітре,
Ти не шуми надо мною,
Над сосною зеленою,
Ти не ламай мого гілля,
Ти не кидай на дорогу, –
Кидай гілля підо мною,
Під сосною зеленою.”
Що то в хаті говорила,
Теща з зятем розмовляла:
“Ой, ти, зятю, ти мій зятю,
Ти не журь мого дитяти,
Ти не суши молодости,
Пускай її частіш в гості,
А я буду научати,
Як милого шанувати.”
