Спи, мій хлопчику, засни,
Вже летять до тебе сни
З невідомої землі,
Де зимують журавлі,
Де сумують лебедята,
Бо далеко рідна хата.
Бідна ластівка не знає,
Чи гніздо її чекає,
Чи дощі його не змили?
В чужині їй світ немилий.
Сни прилинуть до кімнати
І почнуть тебе питати:
«Чи далеко до весни?»
Спи, мій хлопчику, засни.
- Наступний вірш → Лідія Компанієць – Плаксун-трава
- Попередній вірш → Наталя Карпенко – Добра́нічки
(Оцінок ще немає)