Хто се, хто? Чиї се очі
Надо мною? Чий се сміх?
Чую шепоти урочі —
То ласкаві, як дівочі,
То гнівливі,
То звабливі —
Надять-кличуть серед ночі
В царство руху й дум нових.
Сон чи привід? Хто він? Хто він,
Що приніс далеку вість?
В слові — подихом хуртовин,
В рухах — владою верховин
Він чарує,
Він глузує,
Гордий, вільний від умовин
Мій страшний, прекрасний гість.
Сад мій пишний цвів ще нині
І зав’яв…
Мій кумир в раю-пустині
Раптом впав…
Серце в буйному горінні
Спалахнуло жаром зваг…
Хто ж він, хто, таємний маг?..
