— Насуплю я брови, — говорить зима,
— І вітер з морозом повіє:
Усе скрізь загине — рятунку нема!
Під снігом замре, заніміє.
— А я засміюся, — весна відмовля,
— І сонце пекуче засяє:
Прокинуться луки, ліси і поля,
Усе зацвіте, заспіває.
- Наступний вірш → Володимир Сосюра – Веселий сад, пахучі віти
- Попередній вірш → Валентина Козак – На калині в зимовицю
(Оцінок ще немає)