Ви зараз скрізь, кати мого народу, —
грабіжники, убивці, шахраї.
Ви ошукали дерево, і воду,
і степ, і землю з надрами її.
Ви обібрали душі нелукаві,
нехитромовні, з прив’язом земним.
І прагнете, лихі та верескаві,
владарювати кодлово над ним.
І будете брехати, як брехали,
і патетично скривлювати рот,
застрашуючи гірше, як страхали,
обібраний до ниточки народ.
І хай старечість терпить та зітхає,
ошукана цинічним підлим днем.
Та молодість, як жерло, вибухає —
і знищить вас камінням і вогнем.
І вам не ухилитися від ядер,
і ви не заховаєтесь ніде
від тих, у кого — з дерева і з надр! —
нерабська кров струмує і гуде.
- Наступний вірш → Станіслав Чернілевський – В повечір’я вичахне тріща вся
- Попередній вірш → Станіслав Чернілевський – Ані знаджень медово-прочовгих
(Оцінок ще немає)