Стефанія Семирозум – Вечір над Дністром: Вірш

Який чудовий вечір на Дністрі!
У воді, верба полоще віти,
Звучать гітари струни чарівні
І аромат п’янкий дарують квіти.
Шумлять жита біля ріки,
Зоря на воду задивилась.
На березі дівчата, юнаки
Пісні співають, ватру розпалили.
Пливе тихенько човен по воді
І ось уже до берега причалив.
Старий дідусь присів до молодих
І починає розповідь печальну.
… — В санбаті нашім медсестра була,
Не вберегли сестричку ми від кулі…
Уважно юні слухали слова.
Кували десь у заростях зозулі.
— Та я не вірю, що нема її,
І приїжджаю знову з Приазов’я
Послухать наддністрянських солов’їв,
Побачитись із першою любов’ю.
Бо саме тут, у грозові роки,
Її зустрів я і… навіки втратив.
Замовк дідусь. Мовчали юнаки.
Ні слова не зронили з уст дівчата.
— Пора мені уже, — сказав дідусь, —
Я завтра повертаюся додому.
— Візьміть на згадку…
Жита вирвав хтось,
Подарували й гілочку вербову.
…Який чудовий вечір на Дністрі!
Шумлять жита і місяць ясно світить,
Стрекоче коник у некошеній траві,
Солодкий аромат дарують квіти.