Степан Бабій: Вірші

Степан Бабій — український поет, чия творчість глибоко пронизана любов’ю до рідної землі, болем за її долю та прагненням до свободи. Він писав у часи, коли Україна переживала складні історичні випробування, і його вірші стали віддзеркаленням цих подій. У центрі його поезії — боротьба українського народу за незалежність, гідність і право на власний голос. Бабій оспівував красу природи, але не як відсторонений спостерігач, а як той, хто бачить у ній символ непереможності духу. Його твори часто сповнені тривоги, що відображає неспокійну епоху, але водночас у них звучить надія на відродження. Поет звертався до тем війни, людських страждань і героїзму, малюючи образи простих людей, які стають витязями у боротьбі за справедливість. Слово в його віршах — це зброя, що захищає і надихає. Бабій не уникав автобіографічних мотивів, переплітаючи особисті переживання з долею нації. Його поезія вирізняється щирістю, емоційною напругою та прагненням пробудити в читачеві почуття відповідальності за майбутнє України.