Вірші класиків > Степан Бабій: Вірші > Степан Бабій – Афганкам

Степан Бабій – Афганкам: Вірш

Жрець, поклонитель жіночій красі,
Розкутості її і свободі.
Я плачу, як плакав би Фірдуосі
За те, що сталось в народі.
Знов під паранджею томливість краси,
Що загнана знову за грати,
Молюся перед сходами медресе,
Прошу, щоб ті грати зламати.
Аллаха прошу, християнин в душі,
Молю повернути народу
З духовного мороку, стриму, з глуші
Розкуту красу і свободу.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
0 Степан Бабій
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Степан Бабій – Афганкам":

Читати схожі вірші:

  1. Степан Бабій – Ніч на козацьких могилах
  2. Степан Бабій – В листі по кісточки
  3. Степан Бабій – Західна скибка хліба
  4. Степан Бабій – Перед Вілією
  5. Степан Бабій – Напасті
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Степан Бабій – Афганкам: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.