Б’ють ракети, утюжать снаряди –
відбивають любов до росії
в тих, що мали собі за співбрата
волі нашої давнього ката –
сіяв смерть, нагнітав безнадію.
Триста літ Україну розп’яту
облягали, як пси, лиходії,
як могли, обкрадали злодії,
і князі, і московська босота,
що однакову мали роботу:
тільки й те, що душили свободу.
- Наступний вірш → Степан Бабій – Чорнобильський ліс здригнувся
- Попередній вірш → Степан Бабій – Для героїв – «скласти зброю»
(Оцінок ще немає)
Підписатися
0 Коментарі
Найстаріші