Степан Бабій – Чорний вірш

Як знаки запитальні – граки понад гніздами,
Де вже гріють кубельця принишклі грачихи.
Тепла ніч набрякає холодними звіздами,
Тепле сонце всміхається лагідно, тихо
Над гармидером днів, над дими сміттєзвалищ,
Де і людом кишить, як і братством грачиним…
Та не грак багатьом – вовк тамбовський товариш
Всім отим бузинятам, отим пгуфричинам.
Світ голодний, аж чорний, сумує з граками,
Хоч і є тут місця, ласіші регіони…
І чорніють думками – сидять між гілками,
Що без листя чорніють також, як ворони.