Степан Бабій – І доріжина ця в нікуди: Вірш

І доріжина ця в нікуди,
І непевна стежина під лісом,
Де намарне шукати сліди
Всього того, що коїли біси.

Мовчазна, горем бита земля,
Перемішана густо бідою,
Не один тут обірваний шлях,
Де ісхрещене все боротьбою.

Наче вибрана бойня людська
Скільки тут покорочено віку…
На сльозах, на крові, на кістках
Виростає гірка вероніка.*

________________

* Лікарська рослина. Із грецької: вера -справжня, ніка – перемога.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Степан Бабій – І доріжина ця в нікуди":
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Степан Бабій – І доріжина ця в нікуди: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.