Молитвами відгонити б думки
Що обсідають у безсонні ночі…
Але зринають з мороку рядки
І їх загониш в строфи, хоч не хочеш.
Нанизуються, як в патронну стрічку
Чи набиваєш, ніби в патронташ…
І мусиш встати, запалити свічку,
Що блимає, освітлює бліндаж.
- Наступний вірш → Роман Бабовал – щоночі дотиками ми себе
- Попередній вірш → Степан Бабій – Б’ють ракети, утюжать снаряди
(Оцінок ще немає)
Підписатися
0 Коментарі
Найстаріші