В листі по кісточки, в шересі, у шарудінні (юга),
Ходим, збираємо в листі волоські горіхи,
Чорвонобокі ранети в траві, що обніс вітрюган, –
Передзимова, остання на холоді втіха.
Уздовж межі хризантеми біліють, як сніг,
А на душі так сумирно, так лагідно, тепло.
Все нерозтрачене, все, що любив і зберіг,
З щедрою осінню щедро даруєм для тебе.
- Наступний вірш → Степан Бабій – Західна скибка хліба
- Попередній вірш → Степан Бабій – Жовтень жовтий, як мед
(Оцінок ще немає)
Підписатися
0 Коментарі
Найстаріші