Війна у моєму серці
Триває денно і ночно.
Без бронежилета, без берців
Беззахисне слово виношу.
Встає воно голе і босе
В озброювану колону
І хлопцям в бою підносе
Патрони для оборони.
І як для буржуйки дрова –
Зігріти намерзлі душі,
Виношу із серця слово
Для витязів невмирущих.
- Наступний вірш → Роман Бабовал – щоночі дотиками ми себе
- Попередній вірш → Степан Бабій – Б’ють ракети, утюжать снаряди
(Оцінок ще немає)
Підписатися
0 Коментарі
Найстаріші