Після війни не зачинялись двері,
Голодні прохачі зі Сходу йшли,
Вділялось від обіду, від вечері
Їм скибку хліба, пару картоплин…
Йшла в Західну Велика Україна,
Йшла наймитами на приватний хліб…
Великі пронеслися світом зміни –
Ні майстра, ні електрика в селі:
Бідоту знову поглинає Захід
Найматися на пишні калачі,
Лишають рідну землю, як невдахи,
Із предка-віку славні орачі.
І скибка хліба є, і дрібка солі,
Збираються великі врожаї,
Та не відчули душі смаку волі,
Щоб крила духу виросли свої.
