Беру оберемок проміння
Жовто-пухкої кульбаби,
Стелю і лягаю.
Коло мене коса,
Молоток і мантачка.
Бриль золотий захищає від спеки…
А в небі лелеки.
Далеко-далеко
Якісь невідомі лани
І високі намети…
Хороше бути ліриком степу,
Молодим косарем
І поетом!
- Наступний вірш → Яків Савченко – Христос отаву косив
- Попередній вірш → Степан Бен – О хутори
(Оцінок ще немає)