Двадцять весен білих-білих…
Двадцять келихів ущерть.
Пив я Соняшну Отруту —
І в останнім випив смерть.
Яривсь, ярився червоний.
Цвів же цвів же злий Огонь, —
Пив я Соняшну Отруту,
Пив палаючий Огонь.
Пив я з келихів смертельних,
Вином Сонця повних вщерть,
Поки випив всю Отруту,
Поки випив Сонце – Смерть.
Ще Огонь цвіте – огніє,
Але Сонцем мертвий я.
Я пройшов своє належне,
Я пройшов свої поля.
Ще Огонь цвіте – огніє,
Ще горять його ножі,
Але я пройшов пустині
До останньої межі.
Двадцять весен білих-білих.
Двадцять келихів ущерть.
Пив я Соняшну Отруту —
І в останнім випив смерть.
