Я сказав тобі: «Ти маленьке сонце!»
Ти оглянулася і засміялася.
Сміх дзвенів промінням.
В ньому я вчув задоволення,
Перемішане з бризками соромливості.
Серце тихо-тихо затремтіло
І проспівало мені: «Щасливий,
Ти знайшов незайману Радість!»
- Наступний вірш → Степан Бен – Ранок
- Попередній вірш → Степан Бен – Надвечір’я
(Оцінок ще немає)