Степан Будний – Людина до сонця іде: Вірш

Радісно жити,
Радісно жити,
Небо дзвенить молоде.
Де білеє жито,
Пахучеє жито,
Людина до сонця іде!

Все далі і далі,
Упевнено, прямо –
Держить травинку в зубах.
Маком великим,
Маком багряним
Сонце цвіте у хлібах.

А в небі, а в небі
Жайворон висне
Радість ранкову пряде,
Родиться пісня, нечувана пісня –
Людина до сонця іде!

Отак і мені би
Ступити у жито,
Піти у життя молоде.
Туди, де людина
В ранкові хвилини
Прямо до сонця іде.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Степан Будний – Людина до сонця іде":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Степан Будний – Людина до сонця іде: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.