Вірші класиків > Степан Будний: Вірші > Степан Будний – Мій старий білокамінний дім

Степан Будний – Мій старий білокамінний дім: Вірш

Мій старий білокамінний дім
Знов сумує в мовчанні за мною.
А весняний прокотиться грім
Небо райдугу вигне бровою.
Вийде мама моя на поріг,
Скине з пліч одинокості втому,
Скільки в світі широких доріг —
Всі до отчого стеляться дому.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
0 Степан Будний
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Степан Будний – Мій старий білокамінний дім":

Читати схожі вірші:

  1. Павло Глазовий – Старий дурень
  2. Богдан Лепкий – Де єсть твій дім, твій тихий дім
  3. Степан Будний – Назови моїм іменем сина
  4. Степан Руданський – Старий вовк
  5. Степан Чарнецький – Ой як умер старий батько
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Степан Будний – Мій старий білокамінний дім: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.