Назови моїм іменем сина
І ночами мене не чекай.
Буде темна пора горобина
І думки, як гіркий молочай.
Нахились над колискою в сумі
І про мене усе розкажи,
А свої материнськії думи
У пісенні рядки пов’яжи.
Хай росте, дозріває, як колос.
Тільки мого не відає зла,
Може, буде у нього мій голос,
Без якого ти жить не могла.
- Наступний вірш → Степан Будний – Пройшла гроза
- Попередній вірш → Степан Будний – Матері
(Оцінок ще немає)