Спалахни, моє серце, як мак,
І згори на вітрах, і згори.
Тільки поле відчуй ти на смак,
Возвелич квітування пори.
Чуєш: груди дзвенять од пісень,
Що потоками линуть у світ.
Над землею небачений день,
Над землею од сонця привіт.
І прямує до нього юнак –
Будівник молодої пори.
Спалахни, моє серце, як мак,
І згори на вітрах, і не вмри!
