Степан Чарнецький – Не жду спокою: Вірш

Не жду спокою! Бурі жду,
Щоби заграла громом;
Най олов’яним звоєм хмар
Над моїм стане домом…

Її святих огнів я жду,
Коли над головою
Розсвітять темний небозвід
Кервавою луною!

Не жду спокою! Бурі жду,
Шоби вітри завили,
Шоби у грудях молодих
Іскри в пожар займили!

Най прийде буря, грім, огонь,
Най прийде заверуха —
Розіб’ють сірі тумани,
До бою скріплять духа!..

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Степан Чарнецький – Не жду спокою":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Степан Чарнецький – Не жду спокою: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.