Гори слонили мряки сині,
Туга дрімучий ліс покрила,
В глибокій сумерку годині
Отара хмар по небі плила…
Ген, коби ти, дівчино мила,
Була в ту хвилю в полонині!
Пусто… Ліс туга оповила,
Склонились гори в мряки сині.
- Наступний вірш → Степан Чарнецький – Гуцульська пісня
- Попередній вірш → Степан Чарнецький – Над каламутною водою
(Оцінок ще немає)