Степан Чарнецький – Воєнні ідилії: Вірш

І

Погоріла наша хата, погоріла,
І стодола з вітром, з димом полетіла,
Осталися на подвір’ю стіни голі,
Ходить вітер по світлиці і стодолі…
…А мамуню положили на дно ями…
…А татуньо поїхали з москалями…
…А ми ходим цілу днину коло хати…
…А смерком йдем до сусіда ночувати..
…А у нашім огороді діл копали,
Молодого жовнярика поховали…

II

На вулиці днюють… Як стане смеркати,
Сусід їх закличе до теплої хати,
В кутку хліб поставить та мисчину страви
Та й на ніч лягати каже коло лави.
Вже довго бідують… Хату їм спалили,
Мама з жалю вмерла, тата полонили,
Мама вже на правді, дітям сну немає,
А тато медалі на сухар міняє.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Степан Чарнецький – Воєнні ідилії":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Степан Чарнецький – Воєнні ідилії: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.