Не раз по тобі тужу в розжалення годину,
Як вітер жалісно об рами б’є віконні;
Надворі смутна ніч… Дощ стогне без упину
Та дзвонить на вікні мелодьї однотонні…
Душею я в той час в світи забуті лину
І геть волочу всі гадки терплячі, сонні…
Надворі темна ніч… Дощ стогне без упину
Та дзвонить на вікні мелодьї невгомонні…
В кімнаті тишина — мені так дуже смутно,
Каяття, біль і жаль на мої груди сіли
І віко кам’яне від труни відвалили…
Лишень на дні душі скимить щось ледве чутно,
Безслідно стогін стих — з дощу сплітаєсь грою,—
Душа моя, душа ридає за тобою…
