(Балада про капітана Матвєєва, “героя” Соловків і Сандормоха)
Виліз нечистий з підземної млаки?
Вирвався з пекла жахний людожер?
Цей набір одиниць єсть число вовкулаки —
1111 жертв.
Крові не пив. Не вважав себе катом:
Вирок виконував лиш. День у день.
Розстріляв особисто (невже це багато?)
1111 людей.
Зодчі.
Артисти.
Поети.
Учені.
За Україну, за правду борці.
Погибали стратег незрівнянний і геній…
1111 творців.
Над Сандормохом й пташки не шугали.
З Білого моря злетів чорнокрил…
Погасив вовкулака зірки небувалі —
1111 світил.
Може б, пішли ми шляхами новими,
Може б, дістались вершин золотих…
Може, й справді, якби залишились
ЖИВИМИ
1111 отих.
Мабуть, прокльони утратили силу,
Мабуть, сконалим слова не болять,
Та кілки заб’ємо в упиреву могилу —
1111 проклять!
