Посилає Амур нездоланні спокуси,
У медовий полон забирає людей.
Хоч боїшся гріха, щоб не знати спокути,
Від амурових стріл не сховатись ніде.
Можна чи не можна,
Поцілую знов.
Бо жага непереможна
Бо цвіте любов.
Посмутніли бузок і троянда рум’яна,
І півонії цвіт опада й пропада.
Гей, на ціле життя націлуймось, кохана,
Поки я молодий, поки ти молода.
Доки в серці весна і палання прекрасне,
В парі, люба, ходімо в грозу і в розмай.
Зацвітуть небеса і кохання не згасне,
Лиш вогню не жалій, лиш мене виглядай.
