Скорбний вечір на коні червонім їхав
І тужила соловейкова сім’я.
І ридала-німувала солов’їха,
Бо убито молодого солов’я.
Підростуть її маленькі солов’ята,
Ніжну пісню заспівають у маю.
Лиш не буде, лиш не буде співу тата,
Що витьохкував, аж плакав у гаю.
Скорбний вечір на коні червонім їхав,
А навколо край зажурений лежав.
І ридала-німувала солов’їха:
“Ой кому ти, соловейку, заважав?”
