Летіла зіронька, сіяла,
Коли з коханим я стояла,
Коли стояла із тобою
Ой над рікою, під вербою.
“Кохайтеся’, — шептали віти,
“Кохайтеся’, — шептали квіти,
“Кохайтеся, — благали хвилі, —
Пролинуть швидко весни милі”.
Стою самотньо під вербою,
А ти кохаєшся з другою.
Ти засмутив усю родину,
Але не думай, що загину.
Не думай, милий, що втоплюся,
Лише сльозами обіллюся.
Моя вербиченько весіння,
Запрошу скоро на весілля.
