О чорнобривко, як забути
Все, що раптово почалось,
Все, що було, що мало бути,
Але й донині не збулось!
І тільки в сни прийдуть ночами
Сіяння персів золотих,
Очей напівциганських чари
І поцілунків напівгріх…
На гріх нас пестощі хилили
Вже на останнім рубежі…
Які нас пристрасті палили!
Та ми не перейшли межі.
І таємниче закохання
Не розцвіло й перецвіло…
Жалю помірне колихання
За тим, що все-таки було…
