Степан Литвин – Побачена притча: Вірш

Хмароньки на захід пропливали…
Образ однієї небувалий:
Начебто полковницька папаха
Чи, скоріше, шапка Мономаха.
Хмароньки на неї задивлялись.
Люди в здивуванні зупинялись:
Дивували форма й позолота.
В сонечка чи в хмарки більше злота?
Все пливло, а хмарка запіишалась.
І хмаринка дивна залишалась,
Наче в неї справді врода й влада,
Наче вигляда її Еллада.
Та в природі зміна учинилась:
Хмаронька розтала, розчинилась.
Де велична Мономаха шапка?
Тільки в небі весняному крапка.
Де папаха? Тільки волоконце.
Тільки вічне, всемогутнє сонце.
Тільки горді вихрові потоки.
Тільки небо, вільне і широке.