Євгенії Руженцевій
Вам тільки двадцять літ…
Весна дівочості…
Все перед Вами: заліки й екзамени,
Заміжність і заможність, слава й почесті,
Бо сієте не житечко на камені.
Яка потуга у людському гені є!
Прекрасні вірші творите — не опуси.
І я на підпис їх несу, Євгеніє,
Редакторові нашого часопису.
Займаються нові зірки — не встежити.
Цілуєте квітки, життю радієте.
Грядуще буде молодим належати.
Їм, як поет сказав, рости і діяти.
Грядуще бачать ясновидці й генії,
Але дивлюсь майбутні кадри й прописи…
Я власні вірші Вам несу, Євгеніє,
Редактору новітнього часопису.
Всього доб’ються Ваші розум й рученьки.
Все буде: мед і полинові пряники,
Кохання і страждання, діти й внученьки,
Весілля золоте й студенти-правнуки.
